Сон трава. Рослина, що зникає

Сон-трава, сон-зілля, сонник. Кожен знає і називає цю рослино по-різному. Справжнє ж її ім’я – Сон розкритий, або сон широколистий. Росте, зазвичай, у сухих хвойних і листяних лісах, степах і на схилах балок, а квітне – в квітні-травні. Можливо, ви помічали, коли виїздили на природу, великі лілові чи світло-фіолетові дзвіночки? Так, це вони. І взагалі нашому регіону пощастило. Саме тут – їхній центр проростання. А Інглулецький степ біля сіл Лозоватка та Недайвода Криворізького району, взагалі вважають найбільшим місцем популяції цієї рослини у Європі.

Їх безліч різновидів. На нашій території можна зустріти кілька видів цих рослин, й усі вони занесені до Червоної книги. У лісах, балках можна знайти сон лучний та сон широколистий, рідше – сон великий і сон Вольфґанґа. У степу і лісостепу, у чагарниках, заростях росте сон український. 

Це багатолітня травниста рослина із родини жовтецеві (Ranunculaceae). Як тільки розтане сніг, з товстого чорного кореневища починають відростати невисокі квітконосні стебла з поодинокими квітками на верхівці. Квітки надійно вкриті від весняних заморозків пухнастими листочками. Заввишки – від 10 до 40 см. Після запилення квітки перетворюються на своєрідні пухнасті кульки з багатьох сім'янок, які мають довгі пірчасті стовпчики. Листки з'являються після відцвітання. Вони довгочерешкові, пальчасторозсічені, зібрані біля стебла у прикореневу розетку. Помічено, що квіти у вітряну погоду та вночі закривають свої пелюстки і низько схиляються ніби засинаючи.

Латинська назва походить від «pulsare» – коливатись, хитатись, пульсувати і підкреслює ще одну особливість сон-трави – хитатись навіть від легкого подиху вітру.

Квіти можна знайти біля балки Житлова (одна з численних балок Криничанського району, розташована на Придніпровській височині), у верхів’ях р. Мокра Сура, в районі балки Присаксаганні (П’ятихатщина), в степу біля балки Крутенька (поблизу м. Марганець), басейну р. Самари біля с. Булахівка, у лісі «Дарія» Булахівського району, балок Нікопольщини, біля смт. Ігрень, Пестун, Воловицька, у Кочерезькому лісництві Павлоградського району.

Її часто застосовують як анестетик, протигрибковий засіб, протимікробне, снодійне, седативне. Відвар, виготовлений із сон трави уповільнює ритм серця і стимулює дихання. Як правило, цю рослину використовують для лікування хворих гіпертоніків, при прискореному серцебитті, а також як натуральне снодійне.

Багато легенд і повір’їв пов’язано з цією квіткою. У давнину сон-траву вважали уособленням переможної зброї, а її соком змазували наконечники та амулети, щоб прогнати ворогів і злу силу. Вважалося також корисним мати при собі постійно засушений бутон сон-трави – ніби він приносить удачу, гроші та служить надійним оберегом від зурочення. Наші предки вірили, що коли покласти сон-траву під подушку, рослина в сновидіннях покаже людині її долю. Ну а той, хто примудрявся заснути на галявині з сон-травою, набував здатності передбачати майбутнє.

За однією з легенд, колись у сон-трави було широке, велике листя, таке велике, що під ним ховався сатана, вигнаний з раю. Але архангел Михаїл, метнувши в рослину громову стрілу, вигнав сатану з укриття. А листя сон-трави з тих пір так і залишилося простреленим, ось чому воно розсічене на безліч тонких часточок. З того часу у сон-трави вузьке листя, а нечиста сила обходить простріл стороною. Старовинний травник наставляв: «Від тих, хто носить цю траву при собі, диявол біжить. У будинку її тримати, а хороми будувати – під кут класти, жити добре будеш».

Особливими можливостями володіє сон-трава, зібрана рано вранці, по росі, що пролежала в холодній воді до повного місяця. Якщо потім її на ніч покласти під подушку, то неодмінно насниться віщий сон. Казали, що за сон-травою в ліс потрібно йти тільки з чистими помислами. Зривати квіти радили в тиші, загадуючи при цьому своє найзаповітніше бажання.

Багато хто з поетів звертає свою увагу на цю рослину. Яніна Москаленко згадує сон-траву у вірші про балку Крутеньку:

Олесь Завгородній писав, хоча і не про сон-траву, але це стосується й цієї рослини:

У пісні про гетьмана Виговського розповідається:

Доцент ДНУ, кандидат біологічних наук Вадим Манюк писав освідчення в любові до Природи в еколого-краєзнавчому часописі «Свята справа. ХХІ» у №2 за 2007 рік «З любов’ю про сон-траву». 

На жаль, цю рослину в кожним роком стає все складніше знайти, тому вона внесена до Червоної книги України. Причини усім відомі – будівництво, розорювання степу, надмірний випас, часте випалювання, сільськогосподарське освоєння, видобування копалин та й інші трансформації місць зростання. Тому нині вона охороняється у природному заповіднику «Медобори», Національних природних парках «Подільські Товтри», «Деснянсько-Старогутський», регіональних ландшафтних парках «Міжріченський», «Дністровський каньйон», численних заказниках і пам'ятках природи.

Титульне фото Вадима Манюка